Отзывы о Балки

1. Братська могила «Борцям за Радянську владу». Добрий день шановні гості !!! 7 січня 1920 року частина 46-ї радянської стрілецької дивізії та 14-ї армії під командуванням Федько І.Ф. та Коревича І.П. визволили село Балки від денікінців. У запеклому бою на західній околиці села загинуло 177 бійців «268 стрілецького полку». Воїнів – червоноармійців поховали у братській могилі на кургані. Спочатку на могилі був установлений дерев’яний обеліск. У 1967 році за рішенням дирекції радгоспу «Балка» № 78 від 7 вересня 1966 року дерев’яний обеліск замінено залізобетонною плитою.Довгі, довгі сходи, одинокі берізки, кущ бузку - це все, що залишилося для них навічно… За селом, край дороги, в напрямку на Кам’янку - Дніпровку, височить пам’ятник загиблим в роки громадянської війни. Учні Балківської ЗОШ І-ІІ ст. доглядають за цим пам’ятником, підтримують порядок, висаджують дерева, квіти. У селі на честь героїв - переможців названо одну із вулиць «268 стрілецький полк». В історико-краєзнавчому музеї оформлено експозицію «Велика Жовтнева соціалістична революція та громадянська війна в долях балківчан». Цікаво і змістовно веде екскурсію Синчина Андрій та Рижий Андрій про історію нашого села.Це братська могила 1920 року, на жаль, ми не знаємо прізвищ захоронених в ній воїнів, та старожили говорять, що їх було 177… Пошуки ще не дали очікуваних результатів, ми продовжуємо шукати матеріали про бойовий шлях «268-го стрілецького полку».2. Пам’ятник «Медсестрі».Добрий день шановні гості !!!28 жовтня 1943 року війська ІІІ - ї Гвардійської армії під командуванням генерал - лейтенанта Лелюшенка Д.Д. вели запеклі бої з німецько - фашистськими загарбниками за звільнення села Балки. У цьому бою відзначилися воїни 59 Гвардійської дивізії генерал-майора Цебрикова К.Г., 183 полку полковника Андрущенка Т. Ф. 213 артилерійського полку підполковника Ярового О. і командира восьмої батареї капітана Гладухіна. В бою за звільнення західної частини Балок загинуло 107 воїнів, серед них 6 офіцерів, вони поховані в братській могилі. Спочатку на братській могилі був установлений дерев’яний обеліск. В 1964 році дерев’яний обеліск було замінено скульптурою скорботної військової медсестри. В 1975 році встановлена стела і меморіальні плити з прізвищами похованих воїнів. «Пам’ятник медсестрі» - це святе місце для односельчан. Щорічно в день звільнення і в день Перемоги до нього збираються односельчани. Вони кладуть квіти, діляться спогадами, а учні школи декламують вірші та співають військові пісні. Це місце святе. Люди мимо нього не проходять байдуже, серце б’ється в кожного скорботно, ніби вони, загиблі, просять «Пам’ятайте про нас…». Поет Володимир Железняков з міста Дніпрорудне написав вірш «Пам’ятник медсестрі», в якому в поетичній формі передав події тих страшних днів. Односельчани, учні Балківської ЗОШ І-ІІ ст. постійно підтримують порядок за закріпленим пам’ятником. Там завжди квіти, чисто і лише самотньо, в скорботі стоїть вічно молода медична сестра з сумкою на плечі та військовою пілоткою в руці, а в очах печаль, бо не встигла врятувати життя тим, чиї імена викарбовано на стелах.3. Меморіальний комплекс в центрі села Балки.Добрий день шановні гості !!!«Гула, стогнала і ревла земля,Сивіли в горі матері, кохані.В огні була Вкраїнонька моя –Була війна жорстока, Вітчизняна.Живі і мертві, мертві і живіГерої наші – воїни – солдати.Ми знаємо: у тій страшній війніЗ могили ви ворога здолати».1.Ми, учні Балківської ЗОШ І-ІІІ ст.. екскурсоводи Балківського історико-краєзнавчого музею, раді вітати Вас на історичній землі, политій сльозами і кров’ю. але нескореній, квітучій і життєдайній.2.Всього в селі 5 пам’ятників, які тісно переплітаються з історичними подіями минулого.3.А ще у нас археологами досліджено три могили захоронення четвертого століття до нашої ери відомі за межами України: Гайманова могила, «Рясна могила», та «Носакі». Запрошуємо Вас до нашого музею, де ми більш детально розповімо Вам про історію нашого краю. 4.Шановні гості, ми Вас сьогодні познайомимо з Меморіальним комплексом, який став для нас святим місцем рідних загиблих. А зараз повернімося в той далекий 1943 рік…5.Ворог лютував. З кров’ю і болем давалося їм українська земля. Радянські воїни, не шкодуючи свого життя гнали проклятого ворога часом, віддаючи своє життя.6.Так 14 жовтня 1943 року було звільнено місто Запоріжжя.7.З 16 - 27 жовтня 1943 року відбулися запеклі бої на території районного центру міста Василівка.8.О 8.00 годині ранку наказ отримали піхотинці, продвигатися далі по напрямку Орлянське - Балки та Скельки – Балки. Ворог підготувався до зустрічі, радянські війська штурмом брали метр за метром такої дорогої і рідної землі.9.Особливо рідною була земля для наших односельчан, що йшли звільняти її від ворога це: Денисенко Сергій, Загонка Микола, Єрмоленко Іван, Котко Олексій. Це було боже благословення, тому, що, пройшовши з тяжкими боями, України прийшли додому, «звільняти від ворога своє село…».10.Серце з кожним кроком приближення до села билося все сильніше і сильніше, здавалося розірве груди. І ось земля, рідна, духм’яна, волога від осінніх дощів, але своя. Вони впали ниць і сльози радості, застеляли очі.11.Ура! Ура! Ми дома! Командири дозволили відвідати родини, але це була коротка зустріч, на них чекав жорстокий бій з ворогом.12.27 жовтня 1943 року війська 3-ї Гвардійської армії під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерал – лейтенант Лелюшенка Д.Д. вели тяжкі бої з німецько – фашистськими загарбниками за звільнення села Балки. 28 жовтня 0 16.00 годині ворог відступив з села Балки, але для визволителів жорстокі бої відбулися біля Цветково та висоті 95,4. 13.Свідченням цього є загиблі і захороненні на території села воїни:На східній стороні села – 108 чоловік;В центрі села – 311 чоловік;На західній стороні села – 107 радянських воїнів.14.Всього при звільненні села Балки загинуло 526 воїнів, які сплять вічним сном в 3-х братських могилах села. 15.Меморіальний комплекс – святе місце для балківчан. Тому за останні 30 років він реконструювався декілька разів: від дерев’яного постаменту з червоною зірочкою, до красеня меморіального комплексу, який ви зараз бачите.16. Прошу звернути увагу, по-перше, на три складові меморіалу: це - стелла її розміри довжиною: 14 метрів, висотою 3 метра, шириною 0,46 метрів до якої вмонтовано 34 мармурові плити, де викарбовано 1207 прізвищ загиблих воїнів.17.по-друге, це – братська могила, в яку перезахоронені воїни, що загинули під час звільнення села Балки. Її розміри 4 метри - довжина, 1,80 метри – ширина, 0,40 метри – висота. Саме тут сплять вічним сном визволителі з різних куточків СРСР, для 311 з них ця земля стала вічною домівкою. Всього до цього меморіалу занесено 1518 прізвищ.18.по-трете Прошу звернути увагу на скульптуру «Воїна – визволителя», який з 60-х років міцно тримає прапор перемоги і ніякі реконструкції не затьмарять його велич і непереможність. Висота постаменту - 5,5 метрів, скульптура – 2,6 метри, скульптор Колоненський П.С.19.Ви всі бачите, як палає вічний вогонь, це не простий вогонь, а це палають душі загиблих, які будуть жити з нами вічно.«Це мало сказати:Вони полягли,Це мало сказати:Що вони не повернуться,Тому, що вониТобі і мені віддалиСтукіт власного серця».20.Візьміть в свої руки Цю пам'ять святуІ стукіт їхнього серця…Хай символом мируСтають голуби І наше маленьке дитяче серце…21. Їх імена вкарбовані в граніт І в пам'ять балківчан навіки…Вклоніться тим, хто тут поліг, Валентина Гончаренко директор Балковского историко-краеведческого музеяЗавдяки їм, щасливі, ми - ваші діти… 4. Пам’ятник загиблим «Випускникам 1941 року». Добрий день шановні гості !!!22 червня 1941 року всі випускники 10-х класів святкували закінчення школи. Прощалися зі школою, вчителями мріяли про майбутнє, хотіли здобувати професії, але не судилося здійснитись мріям. О 4 годині ранку розпочалася війна. Багато однокласників давали клятву – класом на фронт, та військкомати брали не всіх. Так і випускники Балківської середньої школи пішли на фронт і не повернулися додому. В Балківському історико - краєзнавчому музеї підготовлено експозицію, є фотографії, короткі описи, але цього недостатньо, ми працюємо в пошуках про них інформації. Загиблим учням, випускники 1967 року поставили на території школи стелу. 5. Пам’ятник « Воїну – визволителю».Добрий день шановні гості !!! 27 жовтня 1943 року саме на перехресті доріг Орлянка-Балки, М–Білозірка - Балки о 15.00 годині радянські війська вступили на східну околицю с Балки. Тут їх зустріли фашистські війська, які заздалегідь зайняли підготовлені позиції. У жорстоких боях радянські війська втратили 108 кращих воїнів, які, не шкодуючи свого життя, ринулися в бій, та ворожі кулі скосили їх. Вони поховані в братській могилі, де спочатку був установлений дерев’яний обеліск.В 1964 році дерев’яний обеліск був замінений скульптурою та металевим обеліском, який встановив ЗЗРК м. Дніпрорудний. Багато років жителі м. Дніпрорудного на День перемоги приїжджали до цього пам’ятника, щоб віддати свою шану загиблим воїнам , бо цей пам’ятник установлено далеко від міста, майже 4 кілометри. Людям похилого віку було важко добиратися, але на кожне свято у підніжжя солдата людно. Вдячні дніпроруднівці приносять корзини з квітами, вшановують пам'ять тих, хто ніколи не повернеться з часів війні (це видно на фото). До 65-річчя Перемоги міська рада м. Дніпрорудного встановила новий пам’ятник у місті на території БК «Горняк». Тепер кожен житель, міста може прийти до монументу «Воїну - визволителю» і низько вклонитися йому, віддати шану, згадати своїх рідних, захоронених не тільки на землях неньки України. А тепер пам’ятник на перехресті «Воїну - визволителю» перейшов під охорону Балківської сільської ради відповідно і до нас. Воїн – визволитель 3-х метрового величини гордо стоїть на околиці села під дощем і сонцем зі своїми 108 солдатами та офіцерами, які увіковічені в гранітних плитах. Вони різних національностей, але їх об’єднала віра в перемогу та любов до Батьківщини.Ми переглянули прізвища, занесених на гранітні плити, і відчули, що вони так далеко від дому і чи знають рідні, що, пройшовши три роки війни, вони знайшли свою домівку на околиці с. Балки. Це наше завдання на майбутнє: дослідити через архівні матеріали, сайти Інтернету «Меморіал», хто ці воїни, що віддали своє життя, щоб ми сьогодні жили в мирі, добрі, злагоді.

Балки — село, центр сельского Совета народных депутатов. Расположены на берегу Каховского водохранилища, в 35 км от райцентра. Через Балки проходит автодорога Каменка-Днепровская — Бердянск. В селе есть морской причал. Население — 7271 человек.Территория современного села была заселена издавна. Здесь обнаружены остатки стоянки эпохи палеолита (около 40 тыс. лет тому назад). В окрестностях — много курганов, из которых исследовано около 100. В них раскопаны погребения эпохи бронзы (III — начало I тысячелетия до н. э.), скифские (IV—III вв. до н. э.), сарматские (II в. до н. э.— II в. н. э.), а также — кочевников IX—XIII вв. н. э. В 1969 г. в кургане Гайманова могила обнаружено захоронение скифского царя (IV в. до н. э.). Найдены уникальный набор посуды (два бронзовых котла, жаровня, подносы, ведро, амфоры и т. д.), шедевры античного искусства, в т. ч. серебряный и золотой ритоны, серебряный кувшин, деревянные чаши с золотой оковкой. Самой ценной находкой является серебряная с позолотой чаша, украшенная широким рельефным фризом с изображениями сцен скифского военного быта [1707, с. 68, 69, 143].На протяжении XVI—XVIII вв. вблизи днепровских плавней под названием Великий Луг запорожские казаки основали много зимовников. Во второй половине XVIII в. на их месте образовалось несколько небольших поселений [1644, с. 5], в которых оседали и крестьяне-беглецы из северных губерний Украины, а также из России. В одном из них в 1795 г. поселились государственные крестьяне с Полтавщины. Вслед за ними прибывали еще (группами) переселенцы из сел Хоминцы и Андрияшева Роменского уезда. Поселенцы строили хаты-мазанки, а также землянки преимущественно в балках. Так возникло село, получившее название Балки [1679, с. 26]. Обилие пастбищ в плавнях благоприятствовало развитию скотоводства. Кроме того, крестьяне занимались рыболовством, пчеловодством, выделкой кож. Лишь к середине XIX в. начало широко развиваться земледелие.Благодаря удобному географическому положению и наличию в окрестностях свободных земель, Балки быстро росли. В 1813 и 1830 гг. здесь поселилось несколько сот крестьян-однодворцев и других государственных крестьян с Харьковщины и Черниговщины, которые, имея небольшие наделы, очень бедствовали. По распоряжению палаты государственных имуществ эти поселенцы получили от балковской общины наделы на свободных участках [1646, с. 2, 3]. В конце 30-х годовXIX в. в Балках и на окружающих хуторах уже проживали 3164 человека [1968, с. 320]. Вскоре свободные земли были заняты, и община начала периодически их/215/ перераспределять [1645, с. 21]. Земля общины была зажата владениями помещиков-латифундистов Иваненко, Попова, Бродского. Вблизи Балок помещики основали небольшие села — Павловку и Елизаветовку, поселив там своих крепостных. Землевладельцы стремились закрепостить и балковских жителей, но получили решительный отпор. Крестьяне села оставались государственными. В середине XIX в. Балковская община, объединявшая 370 дворов, владела 11 тыс. десятин земли. Половину ее занимали плавни.Бедняцкие семьи, которым нечем было обрабатывать свою землю, не находя выхода из тяжелого положения, часто покидали родные дома. В 1841—1861 гг. многие крестьяне переселились на земли, ранее принадлежавшие духоборам (в Спасское, Тамбовку, Терпенье, Радивоновку) [1645, с. 9, 18, 34] и в 1851 г. основали село Новоивановку. В 1861 г. 80 местных семей образовали на землях в несколько тысяч десятин, отмежеванных от Тимошевской «дачи», село Новоуспеновку. Значительная часть балковских крестьян также переселилась в соседние села. Поэтому население села уменьшилось, и в 1862 г. здесь насчитывалось 2923 жителя [1656, с. 68]. В 1869 г. по указанию правительства в Балки переселились сначала 47, а спустя год — еще семь семей. Они разместились в степи, близ Балок, и в 1880 г. образовали самостоятельную общину. Так появилось еще одно село на бывших балковских землях — Волковка. В результате переселений за Балковской общиной в 1880 г. осталось 9743 десятины надел